Так-так, віра це не декорація:
Це не приміряння на себе “сорочки християнства”.
Це не показова побожність недільного чи святково дня .
Це не про носіння кошиків до храму (Пасха, Преображення). Це не про свічки, зілля, штовхання за водою.
Це не про хустку, штани, довжини спідниць, шорти.
Це не про вишиванки і показові стояння в національно-патріотичні свята в храмі.
Це все важливе, але лиш як доповнення, зовнішній вияв віри.
Без твоєї зустрічі з Христом, без духовного життя це для тебе лиш декорація, з якою ти не знаєш що робити. Які ти час до часу міняєш, бо так треба… А що скажуть люди…
Ти реально думаєш, що ти робиш послугу Богові, бо ти прийшов щось там…. Посвятити..
Я тебе розчарую Богові не треба, і тобі теж… Реально… Це лиш декорація… Бог не лялька, а Церква не театр.
Ти реально думаєш що розсилання в viber, messenger, facebook, картинок, образочків та іконок, та іншої “побожної-непобожності”, робить тебе великим апостолом медійного простору, реально… це лиш декорація…
Віра це не декорація, це спосіб життя, 24/7 365 днів у році.
Віра це зустріч із Богом:
Це у Христа хрестилися у Христа зодягнулися.
Це не про декорації, це про Істину, про спосіб життя.
Це про слідування за Оригіналом, Образом невидимого Бога.
Це про шлях, подорож із живим Христом, це оригінальність твоєї святості, це спосіб життя, а не його декорування…
Коли Христос прийде чи Він знайде віру… Чи лиш декорації…
Це не для всіх. ..і не про всіх…
Далі буде… Про забутого Бога…
